
Одна з переваг дистрибутивів Linux — різноманіття середовищ робочого столу. Існує багато готових графічних оболонок для різних категорій користувачів і задач. У більшості дистрибутивів одна з них уже встановлена, але багато хто хоче спробувати щось нове або губиться, вибираючи збірку. Нижче — найпопулярніші оболонки та їхні основні особливості.
GNOME
GNOME — одне з найпопулярніших середовищ і стандартне для багатьох дистрибутивів, зокрема Debian і Ubuntu. Головна його особливість — інтерфейс, добре пристосований і до сенсорних пристроїв; водночас звичайне керування теж зручне й привабливе. Файловий менеджер — Nautilus, у ньому можна попередньо переглядати текстові файли, аудіо, відео та зображення.
Серед стандартних застосунків — емулятор термінала, текстовий редактор, браузер Web (Epiphany), поштовий клієнт, мультимедійний програвач, переглядач зображень і графічні засоби адміністрування. Недоліки — для тонкого налаштування вигляду потрібна окрема утиліта (Tweaks), а оперативної пам'яті середовище споживає чимало.
KDE Plasma
KDE — не просто середовище робочого столу, а великий набір програм, до якого входить і оболонка Plasma. Її вважають найгнучкішою в налаштуванні — вона підійде користувачам будь-якого рівня. На відміну від GNOME, де для налаштування вигляду потрібен додатковий інструмент, тут усе є в «Параметрах системи», зокрема завантаження віджетів, шпалер і тем прямо з вікна налаштувань, без браузера.
Разом з KDE ви отримуєте базовий набір програм, частина з яких створена саме для цього середовища, — наприклад, торент-клієнт KTorrent чи відеоредактор Kdenlive. Тим, хто хоче отримати все потрібне одразу після встановлення, варто придивитися саме до KDE. Мінуси — відчутне споживання ресурсів і складність окремих налаштувань для новачків. За замовчуванням KDE встановлено, наприклад, в openSUSE і Kubuntu.
LXDE
Два попередні середовища потребують багато оперативної пам'яті й процесорного часу через ефекти й анімації. LXDE, навпаки, розраховане на мінімальне споживання ресурсів; воно стало стандартним у легкій збірці Lubuntu. Оболонка модульна: кожен компонент незалежний і може працювати окремо, що спрощує перенесення на різні платформи. LXDE підтримують практично всі дистрибутиви.
У комплекті — емулятор термінала, менеджери вікон і файлів, архіватор, текстовий редактор, переглядач зображень, мультимедійний плеєр і засоби налаштування системи. З керуванням легко розбереться і новачок, хоча дехто вважає вигляд LXDE непривабливим — це ціна максимальної швидкодії.
Xfce
Ще одна легка оболонка — Xfce; її за замовчуванням отримують, наприклад, користувачі Manjaro Linux на основі Arch Linux. Як і LXDE, Xfce орієнтоване на швидкість і зручність, але виглядає привабливіше й подобається більшості. Воно добре працює і на старих процесорах.
Усі функціональні компоненти, зокрема системні налаштування, — окремі застосунки, тож оболонку легко конфігурувати під себе. Серед стандартних програм — менеджер сеансів, диспетчер налаштувань, пошук застосунків, менеджер живлення, а також календар, аудіо- й відеоплеєр, текстовий редактор і засіб запису дисків. Єдиний помітний мінус — менше стандартних компонентів, ніж в інших середовищах.
MATE
MATE виникло як відгалуження GNOME 2 після того, як той перестав підтримуватися; код значно перероблено, додано нові функції й оновлено вигляд. Розробники роблять акцент на простоті для нових користувачів. За замовчуванням MATE встановлено в Ubuntu MATE, трапляється воно і в інших дистрибутивах. Це одна з легких оболонок, яка не вимагає багато ресурсів.
Набір застосунків — стандартний, на основі програм GNOME 2, частина з них — форки: наприклад, текстовий редактор у MATE називається Pluma. Середовище активно розвивається: оновлення виходять регулярно, помилки виправляються, функціональність розширюється.
Cinnamon
Тим, хто переходить на Linux з Windows, найчастіше радять саме Cinnamon: воно схоже на робочий стіл Windows і легко освоюється. Спочатку його постачали лише з Linux Mint, але згодом воно стало доступним і для багатьох інших дистрибутивів. У Cinnamon можна налаштувати вікна, панелі, вигляд та інші параметри.
Основна частина стандартних застосунків узята з GNOME 3, на кодовій базі якого створено Cinnamon, а розробники Linux Mint додали власні програми. Суттєвих недоліків немає, хіба що деякі користувачі зрідка стикаються з дрібними збоями, пов'язаними з обладнанням чи системою.
Budgie
Budgie створено в проєкті дистрибутива Solus, де це середовище встановлене за замовчуванням. Акцент — на гарному вигляді й зручності для новачків. Budgie побудоване на технологіях GNOME і інтегрується з його стеком. Окремо варто відзначити бічну панель Raven, через яку доступні меню, застосунки й налаштування.
У ранніх версіях Budgie траплялися аварійні завершення роботи, згодом цю проблему усунули. Мінуси — мало налаштувань віртуальних робочих столів і небагато дистрибутивів з цією оболонкою за замовчуванням (серед них Solus і Ubuntu Budgie).
Enlightenment
Enlightenment позиціонується як віконний менеджер. Проєкт складається з самого менеджера і окремих бібліотек EFL (Enlightenment Foundation Libraries). Він займає мало місця на диску й орієнтований на високу продуктивність; стандартний, наприклад, у Bodhi Linux.
Серед переваг — розвинена система тем, анімація елементів оформлення, розширена підтримка віртуальних робочих столів. Проте застосунків у стартовому наборі небагато, тож більшість доведеться встановлювати самостійно.
IceWM
IceWM створено з акцентом на мінімальне споживання ресурсів і гнучке налаштування. Цей віконний менеджер підійде тим, хто хоче самостійно задати всі параметри середовища в конфігураційних файлах. Особливість IceWM — повноцінне керування без миші.
Новачкам і тим, хто хоче одразу готову до роботи оболонку, IceWM не підійде: усе налаштовується вручну, файлами в каталозі ~/.icewm:
| Файл | Що задає |
|---|---|
| menu | пункти і структура меню |
| toolbar | кнопки запуску на панелі завдань |
| preferences | загальні параметри віконного менеджера |
| keys | додаткові комбінації клавіш |
| winoptions | правила для вікон застосунків |
| startup | виконуваний файл, що запускається під час старту сеансу |
Як вибрати
Це лише дев'ять оболонок — насправді відгалужень і збірок значно більше. Найпростіше вибрати готову версію дистрибутива з потрібною оболонкою. Якщо такої немає, порядок встановлення середовища описано в офіційній документації до нього або до вашого дистрибутива.